ГОРБИ — село, центр одноіменної сільради, розташоване на лівобережжі старого річища Дніпра, за 14 км від залізничної станції Глобине, за 18 км від райцентру і за 138 км від Полтави. Населення 1167 чоловік, дворів 433 по сільраді—2185 чоловік, 763 двори. Горбівській сільраді підпорядковані села: Білоусівка, Сидори та селище Новоселівка.

Село виникло на початку XVIII століття, назва походить від природних особливостей місцевості.

З другої половини XIX століття Горби — волосний центр Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Малоземелля, бідність призводили до того, що понад 200 чоловіків і жінок щорічно йшли у найми до куркулів і поміщиків та на далекі заробітки в інші губернії. Під впливом революційних подій в країні, виступів селян сусідніх сел у 1906 році і у Горбах відбулися заворушення.

Низькому економічному рівню села відповідав і культурний рівень його. Напередодні Великої Жовтневої соціалістичної революції в Горбах понад 75 проц. населення залишалося неписьменними, а серед жінок близько 90 проц. було неписьменних.

Радянську владу в селі встановлено в лютому 1918 року. Ревком очолив місцевий робітник, більшовик С. О. Овсієнко. Разом з А. В. Мовчаном, Й. Г. Мошенцем, М. С. Небораком та іншими він став засновником навесні 1919 року партійної організації.

Наступного року створено в селі комітет незаможних селян. На колективний шлях господарювання селяни Горбів почали переходити вже з 1925 року. На кінець першої п’ятирічки колективізацію було завершено.

З 1950 року всі п’ять колгоспів сільради об’єдналися в один — ім. С. М. Кірова. Нині це багатогалузеве господарство. За ним закріплено близько 4 тис. га землі, у т. ч. орної понад 3,3 тис. га.

На полях колгоспу працює могутня техніка — 30 тракторів, 14 вантажних автомашин, 21 комбайн різного призначення, та багато іншої техніки. За семирічку щорічно збирають сталі врожаї: по 20—21 цнт з га зернових, по 27—30 цнт кукурудзи, по 230—250 цнт цукрових буряків. На фермах утримується понад 1500 голів великої рогатої худоби, більш як 1600 голів свиней. На кінець семирічки неподільні фонди колгоспу становили понад 1 млн. крб.

За післявоєнні роки село фактично заново перебудоване. На кінець 1965 року зведено житлових будинків площею понад 17 тис. кв. метрів. Споруджено приміщення 2 шкіл, бібліотеки, 2 сільмагів, дитячих ясел, лікарні. Став до ладу Будинок культури на 350 місць. Посаджено новий парк. Колгосп перейшов на грошову оплату праці.

Докорінні зміни сталися в культурному житті села.

Більшість жителів мають середню або семирічну освіту. Близько 100 чоловік спеціалістів з вищою і середньою освітою працює в Горбах. По 3—4 газети та журнали одержує кожна родина. Понад 60 років існує в селі хор любителів народної пісні.

З 12 вересня 1941 по 26 вересня 1943 року село було окуповане фашистськими загарбниками. Понад 250 жителів билися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни, 161 з них полягли смертю хоробрих. Нині в селі проживає близько 100 чоловік нагороджених орденами і медалями Радянського Союзу за ратні подвиги.

Трудівники села свято шанують пам’ять тих, хто загинув у роки громадянської та Великої Вітчизняної воєн. В серпні 1963 року встановлено пам’ятник, на плитах якого викарбувано їх імена.

У 1964 році встановлено пам’ятник С. М. Кірову, ім’я якого носить колгосп.